speech-uk/text-to-speech-sentences · Datasets at Hugging Face

sentence stringlengths 8 94
— Ряту́йте нас, а то й вам те бу́де!
— Ряту́йте, поможі́ть!
— Се моя́ молода́!
— Си́ну мій неща́сний, лю́бий! Наді́є моя́!
— Ска́жеш ти мені́ пра́вду, як візьму́ся за тебе́!
— Скі́льки обережности, щоб займа́тись богослі́в'ям!
— Сла́влю Го́спода, що мій син поме́р, як коза́к, і не да́вся ворога́м до рук!
— Со́кіл мій,— ка́же,— я́сни́й!
— Сомка́, Сомка́ ге́тьманом!
— Спра́ва не в цьому́!
— Сті́йте, — ка́жуть, — ді́ти, сті́йте, ла́ду ждіте!
— Стриба́йте у рі́чку, а ми бу́демо би́ти ні́мців з рушни́ць!
— Сього́дні ввечорі я не ба́чила на́шого ґасконця!
— Та вони́ ж, коли́ хо́чеш зна́ти, не в твоє́му гаю́ руба́ли, а в городово́му!
— Та враг їх бери́ з їх чо́рною ра́дою, бга́те!
— Та не ви́дите, що вода́ вели́ка!
— Та опам'ята́йся, бра́те! — промо́вив Дональд, — ти зо́всім з глу́зду з'ї́хав!
— Та се ж паволо́цький Ді́рам!
— Та тру́пи ж їм не відповідатитуть!
— Та що! Під'ї́хали нас бра́тчики так, що ті́лько ушима стрепену́ли!
— Так от же тобі́!
— Так оте́є,— ка́же,— ви на про́щу, панотче? Святе́ ді́ло!
— Так се із Ни́зу таки́й ві́тер ві́є!
— Так там же на́ші, козаки́!
— Так, ва́ша вели́чність!
— Так, ва́ша вели́чність! Як і за́вжди́!
— Так, ду́же весе́ла, ду́же весе́ла! Ха, ха, ха!
— Так, па́не!
— Так, сір, тепе́р він знайшо́в гі́дного супроти́вника!
— Так, так! Ма́єте ра́цію — скри́кнула переля́кана па́ні Бонасьє — Тікаймо!
— Так! Пра́вда!
— Таки́ми реча́ми! О, Д'Артаньяне!
— Тепе́р охресті́ть дити́ну!
— Тепе́р, — сказа́в Фелтон, — ми врято́вані!
— Ти ж, ка́жуть, був тро́хи свій із Сомко́м!
— Ти жалі́єш мене́, моя́ голу́бонько? — спита́в Д'Артаньян!
— Ти му́сиш да́ти ско́рше вби́ти себе́, ніж ки́нути свій пост!
— Ти так слугува́ла своє́му воло́даре́ві? Відтя́ти їй го́лову мече́м́!
— Ти́хо мені́! А то як рухне́шся, то тут тобі́ каю́к!
— Ті́льки, моє́ се́рце! Я пови́нна верну́тись до ха́на!
— То бода́й мені́ покажи́ ті папе́ри, неха́й їх поба́чу!
— Тоді́ зда́йтеся на мене́ й бу́дьте спокі́йні!
— Тро́хи мені́ оста́тнього си́на не спрова́див на той світ!
— Упе́рше чу́ю це ім'я́!
— Усі́ ли́ха!
— Усю́ди пробра́лась із Запоро́жжя ха́ле́па!
— Хай живе́ коро́ль! Хай живе́ кардина́л!
— Хвала́ Бо́гу, і це до́бре на поча́ток!
— Хіба́ ж так годи́ться?!
— Хоч за́раз же!
— Хто ж таки́ христия́ни́на, на́че соба́ку, проганя́ од поро́га!
— Хто кра́де? Ти!
— Це вам і ва́шим това́ришам!
— Це ж мерзе́нне наси́льство!
— Це непра́вда! Я ті́льки но оде́ржала листа́ від нього!
— Це ра́ни честь твої́й фанта́зії!
— Це я, Іва́не! Я ті́льки вбра́та цига́нкою, щоб мене́ не пізна́ли!
— Чи не тата́ри йдуть, боро́нь Бо́же!
— Чого́ ж ми га́ємось? Утіка́ймо!
— Чого́ ж ти, чого́, Мари́ночко? Чого́ ж ще бажа́ти? У твої́й краї́ні ща́стя й ра́дість!
— Чом же не для кота́? Хо́чеш, за́раз поцілу́ю!
— Чорт побира́й, — та це ж чудо́ві ко́ні!
— Чорт побира́й! Францу́зам усе́ ба́йду́же!
— Чорт побира́й! Хіба́ це вас диву́є!
— Чудо́во! До поба́чення, па́не Рошфоре!
— Шви́дше! Шви́дше! Кінчи!
— Що ж, виробля́й собі́, як хо́чеш!
— Що ма́єш роби́ти, Пля́нше! Що бу́де, те й бу́де!
— Що мені́ ки́ї! Та неха́й мене́ хоч за́раз рознесу́ть на шабля́х!
— Що ти, що ти, Газізю́! Схамени́ся!
— Щоб же тебе́ поби́в несві́тський со́ром, як ти на́шу ста́рість осоро́мив!
— Щоб на́шим ворога́м було́ тя́жко!
— Щоб не руба́ли га́ю, от за що!
— Щоб тебе́, окая́нного, земля́ не прийняла́!
— Щоб ти на страшни́й суд не встав!
— Щоб я з козака́ми добува́в за́втра Глу́хів ра́зом з ля́хами!
— Я захопи́ла їх і врятува́ла тебе́ від зра́ди й со́рому, лю́бий чолові́че!
— Я зда́вна при́вик зва́ти тебе́ ба́тьком!
— Я не твій ду́рень, що би ти собі́ з мене́ кпи роби́в!
— Я обмани́л ва́шу еміне́нцію!
— Я піду́ зачаро́ваний, монсеньє́р!
— Я піду́ ті́льки ра́зом з своє́ю служни́цею Астаро́ю!
— Я собі́ таки́ пійма́в із во́за в та́борі са́ло! Бу́де жі́нці та ді́тям до пили́півки!
— Я тебе́ ви́вчу, як буржу́їв перехо́вувати!
— Я це доскона́ло зна́ю, а ось мене́ ду́же диву́є, як ви мо́жете про це зна́ти!
— Як то чого́, адже́ж ти велі́в мені́ йти!
— Як, мій брат! Так це ви?!
— Як? Гвинтовка з запоро́жцями!
— Як? Трус у мої́х папе́рах!
— Яке́ безу́мство так ма́рно коха́ти!
— Якщо́ ва́ша вели́чність задово́лені, то й ми теж!
— Якщо́ це ді́йсно так, то мо́жна збожево́літи з ща́стя!
—Щоб на́ші ді́ти ота́к вибри́кували!
А вас, голодра́нців, я не зна́ю, зві́дки ви вте́рлись між коза́цьке ли́ца́рство!
А гей, княги́не! Дава́й лиш козака́м вече́ряти!
А зду́майте ті́льки про ді́вчи́ну!
А млинці́ ва́жні! Ні́чого сказа́ти, ва́жні млинці́!
А не забу́дьте чи́сту біли́зну́!
А ну, Ча́рлі, біжи́ скорі́ше за ми́скою!
А ну, ще як іна́кше!

— Ряту́йте нас, а то й вам те бу́де!

— Ряту́йте, поможі́ть!

— Се моя́ молода́!

— Си́ну мій неща́сний, лю́бий! Наді́є моя́!

— Ска́жеш ти мені́ пра́вду, як візьму́ся за тебе́!

— Скі́льки обережности, щоб займа́тись богослі́в'ям!

— Сла́влю Го́спода, що мій син поме́р, як коза́к, і не да́вся ворога́м до рук!

— Со́кіл мій,— ка́же,— я́сни́й!

— Сомка́, Сомка́ ге́тьманом!

— Спра́ва не в цьому́!

— Сті́йте, — ка́жуть, — ді́ти, сті́йте, ла́ду ждіте!

— Стриба́йте у рі́чку, а ми бу́демо би́ти ні́мців з рушни́ць!

— Сього́дні ввечорі я не ба́чила на́шого ґасконця!

— Та вони́ ж, коли́ хо́чеш зна́ти, не в твоє́му гаю́ руба́ли, а в городово́му!

— Та враг їх бери́ з їх чо́рною ра́дою, бга́те!

— Та не ви́дите, що вода́ вели́ка!

— Та опам'ята́йся, бра́те! — промо́вив Дональд, — ти зо́всім з глу́зду з'ї́хав!

— Та се ж паволо́цький Ді́рам!

— Та тру́пи ж їм не відповідатитуть!

— Та що! Під'ї́хали нас бра́тчики так, що ті́лько ушима стрепену́ли!

— Так от же тобі́!

— Так оте́є,— ка́же,— ви на про́щу, панотче? Святе́ ді́ло!

— Так се із Ни́зу таки́й ві́тер ві́є!

— Так там же на́ші, козаки́!

— Так, ва́ша вели́чність!

— Так, ва́ша вели́чність! Як і за́вжди́!

— Так, ду́же весе́ла, ду́же весе́ла! Ха, ха, ха!

— Так, па́не!

— Так, сір, тепе́р він знайшо́в гі́дного супроти́вника!

— Так, так! Ма́єте ра́цію — скри́кнула переля́кана па́ні Бонасьє — Тікаймо!

— Так! Пра́вда!

— Таки́ми реча́ми! О, Д'Артаньяне!

— Тепе́р охресті́ть дити́ну!

— Тепе́р, — сказа́в Фелтон, — ми врято́вані!

— Ти ж, ка́жуть, був тро́хи свій із Сомко́м!

— Ти жалі́єш мене́, моя́ голу́бонько? — спита́в Д'Артаньян!

— Ти му́сиш да́ти ско́рше вби́ти себе́, ніж ки́нути свій пост!

— Ти так слугува́ла своє́му воло́даре́ві? Відтя́ти їй го́лову мече́м́!

— Ти́хо мені́! А то як рухне́шся, то тут тобі́ каю́к!

— Ті́льки, моє́ се́рце! Я пови́нна верну́тись до ха́на!

— То бода́й мені́ покажи́ ті папе́ри, неха́й їх поба́чу!

— Тоді́ зда́йтеся на мене́ й бу́дьте спокі́йні!

— Тро́хи мені́ оста́тнього си́на не спрова́див на той світ!

— Упе́рше чу́ю це ім'я́!

— Усі́ ли́ха!

— Усю́ди пробра́лась із Запоро́жжя ха́ле́па!

— Хай живе́ коро́ль! Хай живе́ кардина́л!

— Хвала́ Бо́гу, і це до́бре на поча́ток!

— Хіба́ ж так годи́ться?!

— Хоч за́раз же!

— Хто ж таки́ христия́ни́на, на́че соба́ку, проганя́ од поро́га!

— Хто кра́де? Ти!

— Це вам і ва́шим това́ришам!

— Це ж мерзе́нне наси́льство!

— Це непра́вда! Я ті́льки но оде́ржала листа́ від нього!

— Це ра́ни честь твої́й фанта́зії!

— Це я, Іва́не! Я ті́льки вбра́та цига́нкою, щоб мене́ не пізна́ли!

— Чи не тата́ри йдуть, боро́нь Бо́же!

— Чого́ ж ми га́ємось? Утіка́ймо!

— Чого́ ж ти, чого́, Мари́ночко? Чого́ ж ще бажа́ти? У твої́й краї́ні ща́стя й ра́дість!

— Чом же не для кота́? Хо́чеш, за́раз поцілу́ю!

— Чорт побира́й, — та це ж чудо́ві ко́ні!

— Чорт побира́й! Францу́зам усе́ ба́йду́же!

— Чорт побира́й! Хіба́ це вас диву́є!

— Чудо́во! До поба́чення, па́не Рошфоре!

— Шви́дше! Шви́дше! Кінчи!

— Що ж, виробля́й собі́, як хо́чеш!

— Що ма́єш роби́ти, Пля́нше! Що бу́де, те й бу́де!

— Що мені́ ки́ї! Та неха́й мене́ хоч за́раз рознесу́ть на шабля́х!

— Що ти, що ти, Газізю́! Схамени́ся!

— Щоб же тебе́ поби́в несві́тський со́ром, як ти на́шу ста́рість осоро́мив!

— Щоб на́шим ворога́м було́ тя́жко!

— Щоб не руба́ли га́ю, от за що!

— Щоб тебе́, окая́нного, земля́ не прийняла́!

— Щоб ти на страшни́й суд не встав!

— Щоб я з козака́ми добува́в за́втра Глу́хів ра́зом з ля́хами!

— Я захопи́ла їх і врятува́ла тебе́ від зра́ди й со́рому, лю́бий чолові́че!

— Я зда́вна при́вик зва́ти тебе́ ба́тьком!

— Я не твій ду́рень, що би ти собі́ з мене́ кпи роби́в!

— Я обмани́л ва́шу еміне́нцію!

— Я піду́ зачаро́ваний, монсеньє́р!

— Я піду́ ті́льки ра́зом з своє́ю служни́цею Астаро́ю!

— Я собі́ таки́ пійма́в із во́за в та́борі са́ло! Бу́де жі́нці та ді́тям до пили́півки!

— Я тебе́ ви́вчу, як буржу́їв перехо́вувати!

— Я це доскона́ло зна́ю, а ось мене́ ду́же диву́є, як ви мо́жете про це зна́ти!

— Як то чого́, адже́ж ти велі́в мені́ йти!

— Як, мій брат! Так це ви?!

— Як? Гвинтовка з запоро́жцями!

— Як? Трус у мої́х папе́рах!

— Яке́ безу́мство так ма́рно коха́ти!

— Якщо́ ва́ша вели́чність задово́лені, то й ми теж!

— Якщо́ це ді́йсно так, то мо́жна збожево́літи з ща́стя!

—Щоб на́ші ді́ти ота́к вибри́кували!

А вас, голодра́нців, я не зна́ю, зві́дки ви вте́рлись між коза́цьке ли́ца́рство!

А гей, княги́не! Дава́й лиш козака́м вече́ряти!

А зду́майте ті́льки про ді́вчи́ну!

А млинці́ ва́жні! Ні́чого сказа́ти, ва́жні млинці́!

А не забу́дьте чи́сту біли́зну́!

А ну, Ча́рлі, біжи́ скорі́ше за ми́скою!

А ну, ще як іна́кше!