speech-uk/text-to-speech-sentences · Datasets at Hugging Face

sentence stringlengths 8 94
— Кінча́й боржі́й, бо вже онде пого́ня!
— Кре, кре, кре, кре, кре, кре!
— Куди́ біжи́ш, цига́нко? Стій!
— Куди́ хо́чеш!
— Кули́к, ку́лик, он там між камі́нням шниря́є!
— Лише́ на одну́ хвили́ну! Бо́же мій, бо́же мій, яке́ неща́стя!
— Ма́бу́ть, — ка́же, — що не все одно́!
— Ма́бу́ть, не по нутру́ тобі́ такі́ ярки́!
— Маню́сю моя́!
— Ма́тиму за честь, па́не!
— Ми вде́ржемо ні́мців!
— Мій зло́дій! — відпові́в Д'Артаньян — А, зра́днику!
— Мілорде! Лист з Фра́нції!
— Мо́же й гризе́, та що роби́ти!
— Можли́во, він хоті́в змо́витись з ва́шими ворога́ми, гуґенотами та еспа́нцями!
— Молися Бо́гу, зрадли́вий пере́вертень, бо прийшо́в твій оста́нній час!
— Мо́ре! — ка́же Чорногор — Ти б уже́ хоч мене́ свої́м́́́ характе́рством не моро́чив!
— На ко́ней да до І́чні!
— На коня́ та гамовати козакі́в!
— На пісто́лях!
— На тобі́ мунду́р, передяга́йся шви́дко! Ну, шви́дко, ча́су нема́!
— На шабля́х!
— На ща́стя!
— Не бага́то таки́х потовпи́лось би в курені́!
— Не віддава́й же за дурни́цю свого́ дорого́го життя́!
— Не відчиня́йте!
— Не забува́йте, він уже́ поме́р!
— Не ї́дьмо ни́ні до теа́тру!
— Не мо́же бу́ти! Це ж на́ші спі́льники!
— Не на те, щоб Сомко гетьмановав, а на те, щоб пра́вда узя́ла верх над кри́вдою!
— Не на́ша си́ла, не на́ша си́ла! До та́бору! Втіка́ймо до та́бору!
— Не погу́бимо коза́цької сла́ви! Би́тися бу́демо до заги́ну! Ге́тьманом Богуна́!
— Не скупі́йте!
— Не стріля́йте! Чи ж ви не ба́чите, що я зо́всім без збро́ї!
— Не стріля́йте! Я ж без збро́ї!
— Не стріля́ти і впере́д!
— Нема́ чого́ говори́ти!
— Неха́й же на́ші сльо́зи упаду́ть на го́лову на́шому во́рогу!
— Неха́й ста́неться по твоє́му му́дрому сло́ві, вели́кий ха́не!
— Неха́й так! Час до́брий!
— Неха́й я бу́ду шмат гря́зі, а не ли́цар, коли́ я ду́мав, що є на сві́ті таке́ ди́во!
— Ні, монсеньє́р!
— Ні, одсту́плюсь пе́рше од душі́!
— Ні, я не мо́жу пові́рити вам!
— Ну й Влу́чко! Ну й коза́к до́брий!
— Ну, а да́лі!
— Ну, але́ вели́кі, не бі́йтеся!
— Ну, бга́тику, — озва́всь Черева́нь, — дай, бо́же, і пові́к тако́го ли́ха!
— Ну, вже, бра́те, — ка́же і́нший, — з поро́жніми кише́нями до жіно́к не вернемо́сь!
— Ну, і працю́й!
— Ну, ну, — кажу́ — будь ти́хо, не плач! Роздягни́сь та йди спа́ти!
— Ну, ну, адже́ж я зна́ю, що ти не смі́єш стріля́ти!
— Ну, ну, розка́зуй!
— Ну, проща́йте ж, бра́тці, наві́ки!
— Ну, тепе́р почина́ється на́ша шлю́бна по́дорож!
— Ну, тепе́р проща́й!
— Ну, хвала́ Бо́гу, — сказа́в він, — на поча́ток це на́віть ду́же до́бре!
— Ну, що ж там ма́єш каза́ти? Кажи́!
— О, бо́же мій!
— О, дру́зі мої́! — пробурмотів він — де ви тепе́р? І як мені́ вас браку́є!
— О, звича́йно!
— О, монсеньє́р!
— О, не бі́йся, до́ню, цига́нка вмі́є хова́ти!
— О, це до́вга істо́рія, па́не!
— Ого—го! Ду́же швидка́! Так я тебе́ й пусти́в до Богуна́!
— Ого́, ка́же Шрам,— он воно́ куди́ ді́ло хи́литься!
— Ой, боли́ть!
— Ой, не ма́є сумлі́ння Мо́шко́, що так за тебе́ не дба́є!
— Ой, па́не!
— Опі́вдні ми бу́демо в Лю́врі, ва́ша вели́чність!
— Ось ба́чиш, я до тебе́!
— Ось іди́ мені́ під три чорти́!
— Ось чу́єш, Я́нкелю, не бреши́ й не чіпа́й мої́х прика́жчиків, то не твій кло́піт!
— От божеві́льне жіно́цтво! — ка́же Черева́нь,— Куди́ він, туди́ й я!
— От іще́ пома́на не полі́но, зо́всім поді́бне до щу́ки!
— От наш ба́тько!
— Ота́к на́ші поживи́лись!
— Ота́к,— ка́же,— ді́ду! Не схоті́в ї́хати зо мно́ю, да пе́рше мене́ тут опини́вся!
— Отака́! Гамуй йому козакі́в, коли́ полко́вницький пірна́ч у судді́!
— Оте́є не удава́й із себе́ химоро́дника, не бурли́, як каба́н у кори́ті!
— Ото́ж, ба́чите, Тревій — переби́в коро́ль, — вони́ напа́лись пе́рші!
— Па́дають з не́ба, мій люб'я́зний, па́дають з не́ба!
— Пан жарту́є, а ось поба́чите!
— Па́не Буарепаре!
— Па́не, — відпові́в сму́тним то́ном Араміс, — він хо́рий, ду́же хо́рий!
— Підпиші́ть, мілорде!
— Побі́льше шкір та ковдр! Сто чорті́в вам!
— Подиви́тися б, що там у вас за го́ри!
— Положи́ й ти булаву́! Положи́ бунчу́к і корогов, перея́славський кра́марю́!
— Поможі́ть, поможі́ть, — бурмоті́ла па́ні Бонасьє, — ряту́йте!
— Пропа́ла спра́ва! Без Ніженського по́лку, як без руки́ прави́ці!
— Про́симо бли́жче!
— Простягні́ть ва́ші ру́ки! Схресті́ть їх! Так!
— Пст, пст, стій, не ру́хайся!
— Пу́гу пу́гу!
— Пу́гу! Пу́гу!
— Ра́да тобі́ догоди́ти, дити́но моя́!
— Раз ма́ти на світ породи́ла, раз і вмира́ти!
— Рекомендаці́йного листа́!
— Розню́хали ми тепе́р до́бре боя́р да воєво́д моско́вських!

— Кінча́й боржі́й, бо вже онде пого́ня!

— Кре, кре, кре, кре, кре, кре!

— Куди́ біжи́ш, цига́нко? Стій!

— Куди́ хо́чеш!

— Кули́к, ку́лик, он там між камі́нням шниря́є!

— Лише́ на одну́ хвили́ну! Бо́же мій, бо́же мій, яке́ неща́стя!

— Ма́бу́ть, — ка́же, — що не все одно́!

— Ма́бу́ть, не по нутру́ тобі́ такі́ ярки́!

— Маню́сю моя́!

— Ма́тиму за честь, па́не!

— Ми вде́ржемо ні́мців!

— Мій зло́дій! — відпові́в Д'Артаньян — А, зра́днику!

— Мілорде! Лист з Фра́нції!

— Мо́же й гризе́, та що роби́ти!

— Можли́во, він хоті́в змо́витись з ва́шими ворога́ми, гуґенотами та еспа́нцями!

— Молися Бо́гу, зрадли́вий пере́вертень, бо прийшо́в твій оста́нній час!

— Мо́ре! — ка́же Чорногор — Ти б уже́ хоч мене́ свої́м́́́ характе́рством не моро́чив!

— На ко́ней да до І́чні!

— На коня́ та гамовати козакі́в!

— На пісто́лях!

— На тобі́ мунду́р, передяга́йся шви́дко! Ну, шви́дко, ча́су нема́!

— На шабля́х!

— На ща́стя!

— Не бага́то таки́х потовпи́лось би в курені́!

— Не віддава́й же за дурни́цю свого́ дорого́го життя́!

— Не відчиня́йте!

— Не забува́йте, він уже́ поме́р!

— Не ї́дьмо ни́ні до теа́тру!

— Не мо́же бу́ти! Це ж на́ші спі́льники!

— Не на те, щоб Сомко гетьмановав, а на те, щоб пра́вда узя́ла верх над кри́вдою!

— Не на́ша си́ла, не на́ша си́ла! До та́бору! Втіка́ймо до та́бору!

— Не погу́бимо коза́цької сла́ви! Би́тися бу́демо до заги́ну! Ге́тьманом Богуна́!

— Не скупі́йте!

— Не стріля́йте! Чи ж ви не ба́чите, що я зо́всім без збро́ї!

— Не стріля́йте! Я ж без збро́ї!

— Не стріля́ти і впере́д!

— Нема́ чого́ говори́ти!

— Неха́й же на́ші сльо́зи упаду́ть на го́лову на́шому во́рогу!

— Неха́й ста́неться по твоє́му му́дрому сло́ві, вели́кий ха́не!

— Неха́й так! Час до́брий!

— Неха́й я бу́ду шмат гря́зі, а не ли́цар, коли́ я ду́мав, що є на сві́ті таке́ ди́во!

— Ні, монсеньє́р!

— Ні, одсту́плюсь пе́рше од душі́!

— Ні, я не мо́жу пові́рити вам!

— Ну й Влу́чко! Ну й коза́к до́брий!

— Ну, а да́лі!

— Ну, але́ вели́кі, не бі́йтеся!

— Ну, бга́тику, — озва́всь Черева́нь, — дай, бо́же, і пові́к тако́го ли́ха!

— Ну, вже, бра́те, — ка́же і́нший, — з поро́жніми кише́нями до жіно́к не вернемо́сь!

— Ну, і працю́й!

— Ну, ну, — кажу́ — будь ти́хо, не плач! Роздягни́сь та йди спа́ти!

— Ну, ну, адже́ж я зна́ю, що ти не смі́єш стріля́ти!

— Ну, ну, розка́зуй!

— Ну, проща́йте ж, бра́тці, наві́ки!

— Ну, тепе́р почина́ється на́ша шлю́бна по́дорож!

— Ну, тепе́р проща́й!

— Ну, хвала́ Бо́гу, — сказа́в він, — на поча́ток це на́віть ду́же до́бре!

— Ну, що ж там ма́єш каза́ти? Кажи́!

— О, бо́же мій!

— О, дру́зі мої́! — пробурмотів він — де ви тепе́р? І як мені́ вас браку́є!

— О, звича́йно!

— О, монсеньє́р!

— О, не бі́йся, до́ню, цига́нка вмі́є хова́ти!

— О, це до́вга істо́рія, па́не!

— Ого—го! Ду́же швидка́! Так я тебе́ й пусти́в до Богуна́!

— Ого́, ка́же Шрам,— он воно́ куди́ ді́ло хи́литься!

— Ой, боли́ть!

— Ой, не ма́є сумлі́ння Мо́шко́, що так за тебе́ не дба́є!

— Ой, па́не!

— Опі́вдні ми бу́демо в Лю́врі, ва́ша вели́чність!

— Ось ба́чиш, я до тебе́!

— Ось іди́ мені́ під три чорти́!

— Ось чу́єш, Я́нкелю, не бреши́ й не чіпа́й мої́х прика́жчиків, то не твій кло́піт!

— От божеві́льне жіно́цтво! — ка́же Черева́нь,— Куди́ він, туди́ й я!

— От іще́ пома́на не полі́но, зо́всім поді́бне до щу́ки!

— От наш ба́тько!

— Ота́к на́ші поживи́лись!

— Ота́к,— ка́же,— ді́ду! Не схоті́в ї́хати зо мно́ю, да пе́рше мене́ тут опини́вся!

— Отака́! Гамуй йому козакі́в, коли́ полко́вницький пірна́ч у судді́!

— Оте́є не удава́й із себе́ химоро́дника, не бурли́, як каба́н у кори́ті!

— Ото́ж, ба́чите, Тревій — переби́в коро́ль, — вони́ напа́лись пе́рші!

— Па́дають з не́ба, мій люб'я́зний, па́дають з не́ба!

— Пан жарту́є, а ось поба́чите!

— Па́не Буарепаре!

— Па́не, — відпові́в сму́тним то́ном Араміс, — він хо́рий, ду́же хо́рий!

— Підпиші́ть, мілорде!

— Побі́льше шкір та ковдр! Сто чорті́в вам!

— Подиви́тися б, що там у вас за го́ри!

— Положи́ й ти булаву́! Положи́ бунчу́к і корогов, перея́славський кра́марю́!

— Поможі́ть, поможі́ть, — бурмоті́ла па́ні Бонасьє, — ряту́йте!

— Пропа́ла спра́ва! Без Ніженського по́лку, як без руки́ прави́ці!

— Про́симо бли́жче!

— Простягні́ть ва́ші ру́ки! Схресті́ть їх! Так!

— Пст, пст, стій, не ру́хайся!

— Пу́гу пу́гу!

— Пу́гу! Пу́гу!

— Ра́да тобі́ догоди́ти, дити́но моя́!

— Раз ма́ти на світ породи́ла, раз і вмира́ти!

— Рекомендаці́йного листа́!

— Розню́хали ми тепе́р до́бре боя́р да воєво́д моско́вських!