sentence
— А бага́то їх ма́єте?
— А бага́то лиши́ли тобі́ старі́?
— А в яки́й спо́сіб хо́чете ви відімсти́ти їй?
— А вам ціка́во зна́ти?
— А ваш полк? Ваш капіта́н?
— А ва́ша пора́за?
— А ва́ші това́риші?
— А ви відки це зна́єте?
— А ви куди́?
"— А ви не дові́далися зго́дом, хто був цей мерзо́тник?"
— А ви не здога́дуєтесь?
"— А ви не зна́єте, про що вони́ розмовля́ли?"
"— А ви що роби́ли, па́не Портосе?"
"— А ви, ви́дно, не голоду́єте тут?"
— А відки ти?
— А вона́ від кого дові́далась?
"— А все ж таки́, — насто́ював Портос, я хоті́в би зрозумі́ти, в чім тут спра́ва?"
— А ґварді́йця?
— А дале́ко?
— А да́ча йо́го?
— А де вона́ живе́?
— А де ж вона́?
— А де ж Сомко́?
— А де ж той ваш навчи́тель?
— А де ж чека́ти?
— А де папе́ри?
— А діста́в коли́ ві́дповідь?
— А ді́ти є у вас?
— А до не́ї пи́шеш?
— А за дочку́ мою́ чу́ли?
— А за що ж то тебе́ аж тут до криміна́лу приті́щили?
— А заплати́ли тобі́?
— А Іване́ць? А Васю́та?
— А і́нші това́риші що?
— А кі́шки в вас не дря́паються ?
— А коли́ впаде́?
— А коли́ са́ме?
— А куди́ ви йдете́?
— А куди́ ж ви примі́стите мене́ на цей час?
"— А куди́ ж ви, па́не? Куди́?"
— А куди́ ж я пої́ду?
— А куди́ пої́демо? В Давсон?
"— А лист, де він рекоменду́є мені́ вас?"
— А ліски́ тобі́ на що?
— А ми дої́демо туди́?
— А мо́же де міст?
— А мо́же до яко́го ґа́зди?
— А мо́же до́бра кла́дка?
— А Мускето́н тут?
— А на́що вам зна́ти?
— А не мо́жна би проси́тися до ва́шого єґомостя на ніч?
— А о які́й годи́ні ви́йшов він з ва́шого буди́нку?
— А пироги́ з черни́цями?
— А Портос і Араміс?
— А по́тім вона́ поверну́лася?
— А по́тім? Де й як поба́чу я вас?
— А пощо тре́ба? Так вам вона́ сподо́балася?
"— А скажі́ть напере́д, скі́льки ви мо́жете ота́к на ти́ждень зароби́ти?"
— А скі́льки вона́ дала́ вам за цей блиску́чий по́двиг?
— А скі́льки тобі́ літ?
"— А скі́льки, напри́клад?"
— А соба́ки ж у вас не куса́ються?
"— А тебе́ ж, ді́ду, зві́дки і куди́ госпо́дь несе́?"
— А тепе́р зна́єш?
"— А тепе́р скажі́ть, хто ви таки́й?"
"— А ти зна́єш, що спра́вді бага́то? Скі́льки?"
"— А ти ляка́єшся, Пля́нше?"
— А то для кого сті́льки чіпці́в потрі́бно?
— А то для чого́?
— А то пощо ще писа́ти і нотаре́ві плати́ти? Хіба́ на сло́во мені́ не ві́риш?
— А то ти жид?
— А то чому́?
— А то що хіба́?
— А тобі́ цього́ на що?
— А той лист зали́ши́вся в її рука́х?
— А той пан?
"— А тому́, чи не зво́лить ва́ша вели́чність не дово́дити спра́ви до цього́?"
— А хіба́ він їх зна́є?
— А хіба́ ж то не лю́ди?
"— А хіба́ ж я міг зна́ти, що я везу́?"
— А хіба́ мені́ тре́ба каза́ти вам про це? Невже́ж ви сами́ того́ не помі́тили?
— А хіба́ ми про це не бу́демо зна́ти?
— А хіба́ у вас є гро́ші́?
— А хто заарештува́в йо́го?
— А хто там дзвони́в?
— А хто ця і́нша осо́ба? — спита́ла міле́ді — чи не мо́жете ви назва́ти її?
— А хтож нече́сний?
— А чи бага́то ще зали́ши́лося від тіни́ до ри́си?
"— А чи ви зна́єте, хто я таки́й?"
— А чи не мо́жете ви взя́ти мене́ з собо́ю?
"— А чи нема́ заціка́влених у тім, щоб ви не досягли́ своє́ї мети́?"
— А чи ста́не у вас на це твердости?
— А чи ти пе́вний цього́?
— А чи тут Каганці́в Пана́ско?
— А чого́ ж мені́ боя́тися?
— А чого́ ж ти во́дишся з запоро́жцями?
— А чого́ ж це ви мені́ не запропонува́ли свято́ї води́?
"— А чого́ тре́ба, щоб вас заціка́вити?"
— А чому́ вона́ не написа́ла мені́?
— А чому́ ж ви не втекли́?
— А чому́ ж ми не зали́ши́лися посні́дати в Парпайо?
— А чому́ ж у нього так ма́ло купу́ють?
— А чому́ ти пита́єш про це?
"— А чому́, па́не, таке́ запита́ння? Хіба́ ви ма́єте чека́ти на мене́?"
— А чу́ється біль?
— А що вам віднові́в пан Д'Артаньян?
— А що ваш сусі́д? Ще не прийшо́в до себе́?
— А що ви ска́жете ось про це?
— А що він відказа́в на це?
— А що вла́сне?
"— А що ду́жче лю́биш, гро́ші́ чи пироги́?"
— А що ж би ви гада́ли?
— А що ж вони́ там ка́жуть?
— А що ж воно́ таке́?
— А що ж з ним ста́лося?
— А що ж зава́дить цьому́?
— А що ж зроби́в граф?
— А що ж клень? Де він?
— А що ж роби́тимемо ми в Ло́ндоні?
"— А що ж то ще за чоти́ри ро́ки́, що йому додали́ до вічности?"
"— А що ж, ба́тьку? Хіба́ так оте́є йо́го й поки́нути?"
"— А що зло́дію, жидику, діста́лось тобі́ на горі́хи?"
"— А що ма́ємо роби́ти із збру́єю, не ма́вши ко́ней?"
— А що ми там роби́тимемо?
— А що пак твій Петрусь? Як ма́ється?
— А що са́ме тре́ба зроби́ти?
— А що са́ме?
— А що таке́ ща́стя?
— А що таке́? Що це ви роби́тимете?
"— А що там, бга́те?"
— А що тобі́ здало́ся?
"— А що, па́не ге́тьмане, я́ково?"
"— А що, як цей бідола́шний граф та ви́нний ме́нше, ніж ви гада́єте?"
"— А що, як я не пода́мся за водо́ю до росія́н і не поверну́ся до свої́х браті́в?"
"— А що, як?"
— А я хіба́ що ж тобі́ кажу́? Хіба́ куди́ тебе́ веду́?
"— А я хтів вас про це спита́ти, чи не ма́єте ви про них ві́до́мостей?"
— А як вони́ наткну́ться на на́шу драби́ну?
— А як же йде розпро́даж?
— А як же тебе́ зва́ти?
— А як поцілу́ють ко́ло стовпа́ кия́ми?
— А як приї́де Д'Артаньян? Як Д'Артаньян над'ї́де?
— А яко́го ж ви бі́са гна́лися за мно́ю?
"— А якщо́ вони́ безрозсу́дливі, то ми що, пови́нні мири́тися з цим? Чи ж не так?"
— А якщо́ не він перемо́же?
"— А, ви збира́єтесь ї́хати з Пари́жу?"
"— А, повернувшися, вона́ принесла́ цей коро́бочок наза́д?"
"— А, тавро́ на плечі́?"
"— А, чорт побира́й! Але́ при чому́ ж тут ва́ша дружи́на, па́не?"
"— А, як ся ма́єш, Га́во?"
"— А́же ж сьо́му пра́вда, що Васю́та пода́в у Москву́ лист про́тив твого́ гетьма́нства?"
— Але́ ви ма́єте підо́зру?
— Але́ де? Де?
— Але́ кого? Кого? На кого покла́стися?
"— Але́ мо́же б та́то були́ ласка́ві показа́ти мені́ книжки́, раху́нки?"
— Але́ че́рез кого передамо́ ми листа́ до Ту́ру й до Ло́ндону?
— Але́ че́рез що са́ме?
— Але́ чому́ ви про це пита́єте?
— Але́ що ж я роби́тиму?
"— Але́, ви ка́жете, вона́ англі́йка?"
"— Але́, мені́ здає́ться, ви хо́чете посвари́тись?"
"— Але́, що там за шум?"
"— Але́, яки́м чи́ном, бо́же мій ми́лий?"
"— Але́коли він не ві́рив вам, то як же він дові́рив цей нака́з?"
— Араміс? Хто це таки́й?
"— Арамісе, — промо́вив Атос, — ви, здає́ться, позавчо́ра сні́дали в ко́ршмі Парпайо?"
— Атоса заарешто́вано? За що?
"— Бга́те,— ка́же,— Іва́не! Уда́р ти ли́хом об зе́млю! Чого́ таки́ тобі́ жури́тись?"
— Без нія́ких подро́биць?
"— Бережі́ть ва́шу таємни́цю, юна́че, і скажі́ть, чого́ ви бажа́єте?"
— Біля́ва? Чи не так?
— Благословля́ють мене́?
— Бліди́й і чорня́вий?
"— Бог з тобо́ю! — скрикну́в Ґава, — хіба́ ж я це сказа́в?"
"— Бо́же мій, — згукну́в Д'Артаньян, — хіба́ бі́дному хло́пцеві погі́ршало?"
— Бо́же мій! І ти ви́рятував мене́?
— Бо́же мій! Чи не дові́дався він?
"— Бра́во,— ка́же Со́мко,— ведмі́дь попа́всь у те́ксти! Що ж тепе́р бу́де?"
— В яки́й спо́сіб?
— Вам в мені́ ті́льки це й до вподо́би?
— Вам непотрі́бний ваш льока́й?
— Вам тре́ба ма́пу?
"— Ва́ртий він, на ва́шу ду́мку, ста пістолей?"
— Ваш пе́рший секунда́нт Портос?
"— Ваш, ка́жете ви?"
— Ва́ша адре́са в Пари́жі?
— Ва́ша дисерта́ція! Хіба́ ж ви пи́шете дисерта́цію?
— Ва́ша еміне́нція зво́лите каза́ти про вби́вство на ву́лиці Феронері?
— Ви ба́чили кардина́ла?
— Ви бу́дете ба́тько това́риша Макси́ма Гре́чки?
— Ви давно́ не гра́ли?
— Ви дали́ сло́во?
— Ви ду́маєте?
— Ви жарту́єте?
— Ви зали́шете Фра́нцію й повернете́ся до А́нглії?
"— Ви зго́джуєтеся, чи не так?"
"— Ви ка́жете, що чека́тимете на мене́ в Армантьєрі?"
"— Ви ма́єте взя́ти наза́д коня́? Так, чи ні?"
— Ви не вуйцьо? Хто ж ви таки́й?
"— Ви не зна́єте, що я зали́ши́в семіна́рію?"
— Ви ні́би ждете́ чого́сь або́ боїте́ся чого́сь?
"— Ви пам'ята́єте, па́не, що він був неспромо́жний ї́хати да́лі?"
— Ви пе́вні того́?
"— Ви пе́вні, — спита́в невідо́мий, — що вона́ не зна́є, куди́ ви пішли́?"
— Ви розка́жете нам про це?
— Ви так гада́єте?
"— Ви хо́чете, щоб я з ва́шої ла́ски вклав свою́ го́лову в петлю́?"
"— Ви, Атосе?"
"— Ви, ма́бу́ть, говори́ли про мене́ ду́же го́лосно?"
"— Ви, ма́бу́ть, не ма́єте грошей?"
"— Ви, ма́бу́ть, стріча́ли в нього декого з мушкете́рів?"
"— Ви, монсеньє́р?"
— Ви? А коли́ ж ви були́ тут?
"— Ви́бачте, па́ні, ви як йо́го зна́єте?"
"— Ви́важити две́рі? — спита́в кардина́л, — наві́що?"
— Висо́кий на зріст?
— Від кардина́ла?
"— Відійшли́ ру́ки, но́ги?"
— Ві́дки ро́дом?
— Відо́мі вам прі́звища цих трьох мушкете́рів?
— Відо́мо вам за що?
— Він хо́че говори́ти зо мно́ю?
— Вона́ в тюрмі́?
— Всі вони́ такі́! Що з ними роби́ти?
"— Ґаво, а тобі́ що таке́?"
"— Гада́єте, що тре́ба було́ йому допомогти́?"
"— Гара́зд, — сказа́в кардина́л, — а ви, па́не Арамісе?"
"— Гара́зд, але́ зві́дки ви це зна́єте?"
"— Гара́зд, монсеньє́р, а да́лі?"
"— Гей, мушкете́ри, ви б'єтесь? А нака́зи короля́? Як ми до них ста́вимось?"
"— Гей, чого́ тобі́ тут тре́ба, волоцю́го? Кого ти шука́єш?"
— Гм! Хіба́ вона́ доручи́ла переказа́ти це мені́?
"— Го́ді бо вам! Ви каза́тимете ще, що не зна́єте Араміса?"
"— Дак ти хо́чеш, по́бро, оди́н на оди́н би́тись?"
— Дак яко́го ж гаспеда ти од мене́ хо́чеш?
— Дале́ко зві́дси?
— Де він ма́є пройти́?
— Де він тепе́р?
— Де вони́ ме́шкають?
— Де гро́ші́?
— Де ж са́ме?
— Де оце́ в нечи́стого мій Васи́ль занапасти́всь?
"— Де се ти, бга́те, був у сю заверюху?"
— Де схова́в?
"— Де тобі́ ти́хо, па́не полко́внику чи панотче?"
— Де цей лист?
— Де чіпці́?
"— Для ма́тері або́ й не для ма́тері, а вам що до того́? Скі́льки їх тут ма́єте?"
— До вас чи до мене́?
— До яко́го?
— До яко́ї са́ме?
"— Доречі, у вас, напе́вно, є оди́н чи два при́ятелі?"
— Дру́гий ваш секунда́нт пан Араміс?
"— Ду́маєш, що так?"
"— Е, а мо́же це ке́пський ґеше́фт?"
— Жі́нка та англі́йка?
"— З блаки́тними очи́ма, з ди́вним бли́ском і з чо́рними брова́ми й ві́ями?"
— З діяма́нтами?
"— З одни́м з мої́х дру́зів, чи не одна́ково?"
— З скілько́х осі́б?
— З яко́ю мето́ю?
— За чиї́м же воно́ пі́дписом? Короля́?
— За що ти прийняла́ такі́ му́ки?
— За́втра? А чому́ не сього́дні ввечорі?
— За́втра? Куди́ са́ме?
— За́раз же?
— Зві́дки ж мені́ зна́ти?
— Зві́дки ж про це мо́жна зна́ти?
— Зві́дки ж узя́лась та кра́ля?
— Зві́дки ти мій сон зна́єш?
— Зві́дки ти це зна́єш?
— Зві́дки ці гро́ші́?
"— Зна́єте, на кого я натра́пила тут?"
"— Зна́єте,— ка́же кобза́р,— а чи чува́ли, що пі́сля того́ вко́їв Іване́ць?"
"— Зна́єш, Мари́ночко, до ха́на приї́хали го́сті з ва́шого кра́ю, з Украї́ни?"
"— Зна́єш, що я тобі́ скажу́?"
— Зно́ву він! За́вжди́ він! Це мій гемон! А дру́гий?
— І бага́то ви зрозумі́ли з на́шої розмо́ви?
— І бу́дете на ба́лі?
— І ва́ша ясновельмо́жність підпи́шете цього́ нака́за без гризо́т сумлі́ння?
— І ви берете́ від нього гро́ші́?
— І ви зако́хані?
— І ви ї́дете сами́?
"— І ви не боїте́сь, що він ви́каже на вас кардина́лові, чи не пра́вда?"
"— І ви не зна́ли, що тут ме́шкає юна́к?"
"— І ви не ма́ли і́ншої мети́, як бажа́ння поба́читись зо мно́ю?"
— І ви пе́вні цього́?
— І ви ще пита́єте про це?
"— І вона́ вас ки́нула, чи не так?"
— І вона́ поверну́лася без коро́бочка?
— І впе́рше прихо́дите до цього́ буди́нку?
— І гаря́ча була́ спра́ва?
"— І зна́вши спра́вжнє ім'я́, ва́ша ясновельмо́жність все ж таки́ підпи́ше нака́за?"
— І зна́єте ну́мери?
— І кошто́вна попо́на на ньому теж моя́?
"— І не зна́єш, де вона́, що з не́ю?"
"— І оте́є таки́й жва́вий козарлюга, да ще й ота́ман, ра́ди жі́нки поки́не товари́ство?"
"— І скажі́ть по щи́рості, не ма́єте нія́кої особи́стої причи́ни нена́видити мене́?"
— І Сомко́ згоди́всь?
— І тепе́р ви до кардина́льських по́слуг?
— І ти ймеш йому ві́ри?
— І ти оце́ по пра́вді гово́риш?
"— І того́ не розумі́ю, по що ти стріля́в до того́ жи́да?"
— І це він сказа́в вам запроси́ти мене́ туди́ з ци́ми діяма́нтами?
— І це зава́дить тобі́ відкри́ти дру́гу причи́ну?
— І це пра́вда?
— І чого́ це ви підно́сите ру́ку на́ді мно́ю?
— І що ж відповіла́ короле́ва?
— І що ж ти ду́мав?
— І що ж ти ду́маєш роби́ти з тим?
— І що ка́же ювіле́р?
"— І я приї́хала, Рошфоре, ду́же доречі, бо зна́єте, що тут ді́ється?"
— І як же ти мо́жеш хоч би й про о́ко дружи́ти з таки́ми людьми́?
— І яки́м воно́ тобі́ здало́ся?
— Із Перея́слава?
— Ім'я́? Хіба́ воно́ у вас є?
"— Інді́йців тут, здає́ться, чима́ло?"
"— Іти́ за вами в таки́й час! Куди́ ж, бо́же ми́лий?"
— Йо? Щоб то оце́ запоро́жець та поча́в до жіно́к ли́пнути?
— Капіта́на королі́вських мушкете́рів?
"— Кири́ло Тур, чи чу́єш?"
— Киценька! Ти тя́миш її?
"— Кого ж, — ка́же, — мені́ тре́ба?"
— Кого хова́ють?
— Контра́кт? А то яки́м спо́собом?
— Котра́ тепе́р годи́на?
— Куди́ ж отсе?
— Куди́ ж тоді́?
"— Куди́ ма́є втіка́ти, коли́ пострі́лений?"
— Куди́ мене́ повезу́ть?
— Куди́ ми ї́демо зві́дси?
— Куди́ оте́є ми заї́хали? Що оте́є з нами бу́де?
"— Куди́ се ти мчи́шся, синку́?"
— Лі́кар був?
— Лю́биш мене́ проте́?
— Лю́биш мене́?
"— Ма́бу́ть, хтонебудь пови́нний вам за мене́ поручи́тися?"
"— Маню́сю, а це що таке́? Ти заби́ла на́шу со́йку?"
— Ми вам надісла́ли ви́на?
"— Ми ще поба́чимось, па́не, чи не так?"
— Мій? Чи не збожево́ліли ви?
— Мілорде Вінтер! Яко́ї ка́ри вимага́єте ви для ціє́ї жі́нки?
— Мо́же ви не роздиви́лись як слід?
— Мо́же вкуси́ла вас?
— Мо́же це та гадю́ка?
— Мо́же ще ска́жеш Бог?
"— Мо́же, хо́чете показа́ти свою́ відва́жність про́ти неозбро́єної люди́ни?"
"— Мо́же, ще й тепе́р за свого́ пи́саря засту́пишся?"
— Мо́жна зна́ти куди́?
— Мої́х нака́зів?
— На кого ж са́ме ма́єте ви підо́зру?
"— На нас три, ах, ті́льки два кни́длі?"
— На скі́льки кро́ків од нас?
— На Форзькі во́ди?
"— Набли́зьтесь та поясні́ть, що ви ро́бите тут ціє́ї годи́ни?"
"— Наві́що ви співа́єте? — зверну́вся він до не́ї, — і таки́м го́лосом?"
— Наві́що такі́ застере́жні за́ходи?
"— Над ким же ми панува́тимем, — пита́є дру́гий, — коли́ вся́ка душа́ бу́де рі́вна?"
— Над нами? Чим же ми дали́ся йому на сміх?
"— Наре́шті, — спита́в Фелтон, — що вам заподі́яли наре́шті?"
— На́що ж ти їм тут зда́вся?
— Не мо́жна? А то чому́?
"— Не спить? — перепита́в Фелтон, — так що ж вона́ ро́бить?"
— Невже́ ти лю́биш мене́?
— Невже́? Ме́ні ду́же жа́лко! А давно́?
— Невже́? Хто ж са́ме?
"— Невже́ж ви ду́маєте, що кардина́л, як і ви, зна́є, що я був у Ло́ндоні?"
— Невже́ж ви не зна́єте її ім'я́?
— Невже́ж ви не розумі́єте?
— Невже́ж це він грав ро́лю?
"— Невже́ж я сказа́ла таке́, що ви́клика́ло у вас біль?"
"— Невже́ж я таки́й щасли́вий, що знайшо́в те, чого́ всі шука́ють?"
— Нема́? А як же та́то господа́рство веду́ть?
"— Ні в свої́х, ні в чужи́х?"
"— Ні, за́раз кажи́, чому́ твою́ ба́тьківщи́ну прозва́ли Каганце́м?"
— Ніхто́ не купу́є?
— Ну де б там? І хто про́ти своє́ї кори́сти йшов би?
— Ну і що ж?
— Ну хіба́ ж таки́ пан змо́жуть таке́ ді́ло роби́ти?
"— Ну, — сказа́в Д'Артаньян, — а де Атосів кінь?"
"— Ну, а ви, па́не Портосе?"
"— Ну, а да́лі, да́лі що?"
"— Ну, а мо́же б ти спита́в?"
"— Ну, а мо́же спра́вді яки́й лихи́й де́мон у тій хви́лі сміє́ться над нами?"
"— Ну, а про не́ї не пита́єш?"
"— Ну, а так переї́хати не мо́жна?"
"— Ну, а ти виступа́єш на тім ві́чу з яки́м рефера́том?"
"— Ну, а що ж, хіба́ то не мо́же бу́ти?"
"— Ну, а як наку́пимо, що тоді́?"
"— Ну, але́ ті, що вже гото́ві, що з ними бу́де?"
"— Ну, де тінь?"
"— Ну, і да́лі?"
"— Ну, і тому́ пра́вда, що Іванця́ в Сі́чі огласили ге́тьманом?"
"— Ну, і чого́ ж ти пла́чеш?"
"— Ну, і що ж да́лі?"
"— Ну, і що ж, — сказа́в Ґава, — пі́демо до двора́, як нам каза́в панич?"
"— Ну, і що ж?"
"— Ну, ідете́ ви?"
"— Ну, куди́ ж,— ка́же,— оте́є ти іде́ш?"
"— Ну, скажи́ що? Чого́ тобі́ тре́ба від мене́?"
"— Ну, так що?"
"— Ну, то що ж нам роби́ти?"
"— Ну, що ж, пі́деш до води́ купа́тися?"
"— Ну, що там у вас чува́ти?"
"— Ну, що ти Ґаво, — шепта́в Вовку́н, — чи спра́вді ду́же ра́нений?"
"— Ну, що? Чи не пра́вду я вам каза́в?"
— О які́й годи́ні?
"— О, бо́же мій, зві́дки я зна́ю?"
"— О, бо́же мій! — скри́кнула па́ні Бонасьє, — що там таке́?"
"— О, бо́же мій! Що ж з не́ю ста́лося?"
"— О, бо́же, — промо́вила па́ні Бонасьє, — що це за шум?"
"— О, невже́ таки́ жіно́чий рід спокуси́в хоть раз запоро́жця?"
"— О! Невже́ж пра́вда те, що ви ка́жете?"
"— Овва́, вели́ка здо́бич! І на що би вона́ тобі́ здала́ся, хоч би й заби́в?"
— Од кого ж цей лист?
"— Ой бга́тику! Чи не лучче б було́, якби́ ми не ганя́лись за ге́тьманами?"
"— Ой, бі́дна жі́нка, бі́дна жі́нка! Що вони́ з не́ю зроби́ли?"
"— Ой, бо́же ж мій! Що це ви ко́їте, па́не?"
"— Ой, ки́ньте це! Невже́ ви шука́єте му́чеництва?"
— Он як! А як же вам пощасти́ло втекти́?
"— От іще́ дивачина! Ну, але́ скажи́, що ду́маєш роби́ти тепе́р?"
— О́тже що ста́лося з Киценькою?
"— О́тже, ви бу́дете?"
"— О́тже, ви чека́тимете на мене́?"
"— О́тже, мені́ тре́ба ї́хати туди́ сього́дні вночі́?"
— Оце́ щоб я був спадкоє́мець во́рога! — обу́рився Атос — За кого ви мене́ ма́єте?
— Пан Д'Артаньян укра́в мою́ жі́нку? Що ви ка́жете?
"— Па́не, — зверну́вся до нього Рішельє́, — ви Д'Артаньян з Беарна?"
— Па́ні Д'Егійон?
"— Па́ні, — спита́в Атос, — ра́ди бо́га, скажі́ть, чия́ ця поро́жня скля́нка?"
— Па́ні? стара́? молода́?
— Паро́ль таки́й же?
"— Перш за все, де ва́ша дружи́на?"
— Пі́демо ночува́ти до ко́рчми?
"— Поба́чимо, що ви зроби́ли б для до́казу коха́ння, про яке́ гово́рите?"
— Пощо́ ж би він це роби́в?
"— Пра́вда, мій дороги́й, що тобі́ уже́ надоку́чило так до́вго чека́ти?"
— Про кого б то?
— Про мою́ вла́сну?
— Про що ви пита́ли?
— Про що са́ме?
— Про яки́х се ти до́брих люде́й гово́риш?
"— Пропа́ла спра́ва! Чи чу́ли, що ка́жуть запоро́зькі бра́тчики?"
— Про́тягом яко́го ча́су короле́ва не поверта́лася до кімна́ти?
"— Пхе,— ка́же госпо́дар,— яко́го ж чо́рта нам ко́ло них па́нькати?"
"— Раз, два, — сказа́в він, раху́ючи арешта́нтів, — а тре́тій де?"
— Розва́ги? У чому́?
"— Скажи́ ж, що у тебе́ на се́рці?"
"— Скажи́, коза́че, де мені́ знайти́ полко́вника Богуна́?"
"— Скажі́ть мені́, па́не Бонасьє, чи є у вас дружи́на?"
"— Скажі́ть мені́, у цього́ дворяни́на не було́ на щоці́ ма́йже непомі́тного шра́му?"
"— Скажі́ть мені́, чи Лінчів шуд ві́шає люди́ну за вби́вство дру́гої люди́ни?"
"— Скажі́ть, скажі́ть же, — повто́рювала міле́ді, — зві́дки ви йо́го зна́єте?"
— Скі́льки патро́нів?
"— Слу́хаєте, па́не?"
"— Смерте́льно! Бі́дний хлопчи́на! І за що власти́во? Ну, скажи́, за що ти лю́биш її?"
"— Смі́йся з того́! Де ж ти чув, що́би за такі́ дурни́ці ві́шали?"
"— Спита́ти, чи не потрі́бні мені́ гро́ші́?"
"— Спи́те, па́не?"
— Спра́вді так?
— Та в яки́й же спо́сіб повернемо́ся ми додо́му?
— Та Верша ж! А ти хто?
"— Та від кого він вам прийшо́вся, Атосе?"
— Та й як це зроби́ти?
— Та мо́же я ви́плакала б?
"— Та скажі́ть, чого́ вам тре́ба?"
"— Та хіба́ ж це можли́во? У тако́ї чарівно́ї та ласка́вої жі́нки, як ви?"
— Та хто ж її вкрав?
"— Та це ж безче́сне наси́льство, чи зна́єте ви, па́не?"
— Та це ж неможли́во! — Вона́ намага́лася вби́ти свого́ ді́вера?
— Та цього́ Д'Артаньяна?
— Та що ви? А яки́й?
— Та яко́го ж змі́сту ва́ша запи́ска?
"— Та, наре́шті — ви́гукнув Д'Артаньян, — де він? Де Атос?"
— Так ви все ж насто́юєте на поба́ченні з ним?
— Так ви все ще спира́єтесь?
— Так ви мене́ зо́всім не зна́єте?
— Так ви не відмовля́єтеся від своє́ї прогу́лянки сього́дні ввечорі?
— Так ви оте́є в Гвинтовки гостюва́тимете?
— Так і Гвинтовка там?
— Так отсей чо́ртик зоветься в тебе́ божко́м?
"— Так ти не пу́стиш бра́нців наза́д, на Вкраї́ну?"
— Так ти спра́вді хо́чеш зоста́тися у сій різни́ці?
— Так хто ж вона́?
— Так це ми виряджа́ємось у похі́д?
"— Так чого́ ж, бо́га ра́ди?"
— Так що ж воно́?
— Так що ж?
— Так я ва́ша бра́нка?
— Так як же це зроби́ти?
"— Так, так! Тепе́р скажі́ть, де мені́ знайти́ вас, щоб ду́рно не бі́гати?"
"— Тепе́р, дороги́й Атосе, бу́дьте ласка́ві, скажі́ть, куди́ це ми йдемо́?"
— Ти ба́чив свою́ ж?
"— Ти верне́шся до зра́дника, що згуби́в Украї́ну?"
— Ти мене́ соро́мити бу́деш?
— Ти страха́єшся? Ти вага́єшся?
"— Ти схоті́ла, щоб мені́ одруба́ли го́лову?"
— Ти ще не спав?
— Ті́льки? А деж ре́шта?
— То тебе́ пе́вне шанда́р приві́в?
"— То ти, Га́во? А ти що тут ро́биш?"
"— То, мо́же, кра́ще поча́ти за́раз?"
"— Тоді́ яко́го ж бі́са ми бі́дкаємося, що у нас нема́ грошей?"
"— Тут, очеви́дно, є щось нове́?"
— У вас хіба́ є навчи́тель?
— У спра́вах короля́?
— Узя́ли? Хто?
— Уме́рла! Ви ка́жете — уме́рла?
— Учо́ра ввечорі?
— Хазя́їн на́шого готе́лю?
— Хіба́ в па́на Портоса нема́ грошей?
— Хіба́ ви ду́же хо́чете зно́ву поба́читись зо мно́ю?
— Хіба́ готе́ль ду́же дале́ко?
— Хіба́ ж ти вже не лю́биш мене́?
— Хіба́ ж тобі́ не стра́шно вмира́ти?
— Хіба́ заро́к положи́в?
— Хіба́ зно́ву на Вкраї́ні війна́?
— Хіба́ ти не мо́жеш то́чно сказа́ти мені́?
— Хіба́ що? Хіба́ той вічня́к заважа́в вам?
"— Хо́рий, і ду́же хо́рий, ка́жете ви? А що то за хороба?"
"— Хо́чете, я дам вам до́бру пора́ду, пора́ду дру́га?"
"— Хо́чеш, Мари́ночко, я збуду́ю тут ха́тку і бу́демо на те лі́то тут жи́ти?"
"— Хто вам каза́в, що я пла́кала?"
— Хто вас про це повідо́мив?
"— Хто ви таки́й, па́не, і чому́ завдя́чую я ва́шу люб'я́зність?"
— Хто ви такі́?
— Хто ж покара́в її?
— Хто ж са́ме?
"— Хто нали́в вам вина́, що там було́?"
— Хто пита́є про мене́?
— Хто се тобі́ сказа́в?
— Хто таки́й?
— Хто ти таки́й?
— Хто тобі́ сказа́в?
— Хто це з вас одру́жується?
— Хтонебудь з дам супроводжа́в її?
— Це ви Бонасьє́?
"— Це ви че́рез те, що він себе́ хоті́в зарі́зати?"
"— Це він, сір, він?"
— Це ві́рна осо́ба?
— Це вона́ тобі́ так наказа́ла?
"— Це ді́йсно ду́же потрі́бно для вас, Д'Артаньяне?"
"— Це й усе́, монсеньє́р?"
"— Це малова́жно! Ви ка́жете, той чолові́к іде́ сюди́?"
"— Це ти, Йва́сю?"
"— Це, здає́ться, Д'Артаньян?"
"— Ціка́во ті́льки, о які́й годи́ні був він у вас?"
— Ця кімна́та?
— Час до́брий! Чи не тре́ба вам чого́?
— Чего ра́ди?
"— Чи ба́чила, Астарочко, де стої́ть коза́цький та́бір?"
"— Чи ба́чиш, що тут у нас ді́ється?"
— Чи бу́де мені́ дозво́лено попере́дити дружи́ну?
— Чи вже б то?
"— Чи ви збожево́ліли, що розмовля́єте зі мно́ю так?"
— Чи ви звіря́єтеся на па́на Бонасьє?
— Чи ви повідо́мили вже кардина́ла?
— Чи ви хо́чете зна́ти?
— Чи впізна́ли б ви ті две́рі?
— Чи входи́ли ви до них ра́зом із не́ю?
— Чи дозво́лить вона́?
— Чи ду́же коха́єте ви мою́ па́ні?
— Чи зна́єте ви Атоса?
"— Чи зна́єте ви, хто вкрав ва́шу дружи́ну?"
"— Чи зна́єте ви, що я роби́ла?"
— Чи ма́єш ти бо́га взагалі́?
— Чи ма́єш ти бо́га?
— Чи му́шу я навести́ ці до́кази?
— Чи не втекла́ вона́ з Армантьєра?
— Чи не ди́вно це?
— Чи не доруча́ли вам переказа́ти щонебудь на слова́х?
"— Чи не ду́мають вони́, що англі́йці при́йдуть суходо́лом?"
— Чи не зна́єте ви па́на Ато́са?
— Чи не коро́ль зроби́в вам таки́й подару́нок?
— Чи не мав він мене́ заарештува́ти?
"— Чи не ма́єте ви при́ятеля, у яко́го є годи́нник, що спі́знюється ?"
— Чи не могли́ б ви й тепе́р пої́хати ра́зом зі мно́ю?
— Чи не перека́зував він чого́ особи́сто для мене́?
"— Чи не підозрююте ви, що цей юна́к дає́ пога́ні пора́ди?"
"— Чи не правди́ва була́ моя́ ду́мка, що тут щось негара́зд?"
— Чи не тре́ба вам грошей?
— Чи поба́чимось ми пе́ред ва́шою по́дорожжю?
— Чи ско́ро ми зно́ву поба́чимось?
— Чи спра́вді ж ти так мене́ лю́биш?
"— Чи чува́в ти, бра́тику, щоб миш одку́сила коли́ го́лову чолові́кові?"
"— Чим же тебе́ шанува́ти, вельмо́жний па́не?"
"— Чого́ бажа́єте ви, па́не ка́нцлере, і чому́ ви сюди́ з'яви́лися?"
"— Чого́ вам завго́дно, па́не?"
— Чого́ ви від мене́ хо́чете?
— Чого́ ж ви бажа́єте?
— Чого́ ж ви боїте́ся?
"— Чого́ ж се мене́ таки́й страх ошиб? Хто се таки́й, мій бра́тику?"
— Чого́ ж се ти одби́всь од свого́ товари́ства?
"— Чого́ ж ти, ка́же,— о́со, од мене́ хо́чеш?"
"— Чого́ ж у Січ? Хіба́ ті́лько й сві́ту, що в вікні́?"
"— Чого́ ти ще хо́чеш од мене́, споку́снику? Ти хо́чеш, щоб я ще грав?"
— Чого́ це ви спра́вді мовчите́? Що ста́лось з ва́шим язико́м?
"— Чудо́во! Так ви, здає́ться, багати́р, лю́бий па́не Бонасьє?"
"— Чу́єш, хло́пче, хо́чеш, що́би я тебе́ навчи́в чита́ти?"
"— Шано́вний па́не, — сказа́в йому Д'Артаньян, — ви, здає́ться, поспіша́єте?"
"— Ще ві́сім, або́ що?"
"— Ще раз пита́ю вас, де той шля́хтич? Що з ним ста́лося? Живи́й він чи поме́р?"
— Що ба́чили?
— Що вам до цього́?
— Що вам переказа́в кардина́л для мене́?
"— Що ви бажа́єте сказа́ти цим, па́не?"
— Що ви ка́жете?
— Що ви хо́чете сказа́ти? Хіба́ ви чека́єте на яку́сь новину́ від нього?
— Що він вам за пройди́світ таки́й уда́вся?
— Що ж ви зроби́ли за цей час?
— Що ж ви йому сказа́ли?
— Що ж ви оце́ ду́маєте з ним чини́ти?
— Що ж він таке́?
— Що ж вона́ гада́є?
"— Що ж вони́ вам, бга́те?"
— Що ж ма́ємо роби́ти?
"— Що ж оце́ ти сказа́в, мій сино́чку?"
"— Що ж оце́? Дак це нас козаки́, ма́бу́ть, убра́ли в шо́ри?"
— Що ж па́ні ма́є зроби́ти з ним?
— Що ж про не́ї пита́ти? Хіба́ ста́лося щось нове́?
— Що ж стурбува́ло вели́кого ха́на?
— Що ж там таке́ було́?
— Що ж ти відпові́в?
— Що ж ти за чолові́к?
— Що ж ти мені́ ска́жеш?
— Що ж ти про мене́ співа́тимеш?
— Що ж ти чув?
— Що ж то бу́де за чудасі́я?
— Що ж тоді́ ціка́во? Мій аре́шт?
"— Що ж це ти, ге́тьмане, поки́нув військо́ві́ корогви́?"
"— Що ж, добули́?"
"— Що ж, ду́ко, — спита́в коро́ль, — підрахува́ли ?"
"— Що ж, па́не ге́тьмане? Се́бто про́ти того́, щоб запоро́жець переки́нувсь пацюко́м?"
— Що за біда́ тобі́ скла́лась?
— Що за лю́ди?
— Що йому тут тре́ба?
— Що отсе в тебе́ за поря́док? Хіба́ на те я дав тобі́ бунчука́?
"— Що ска́жете, до́брі лю́ди?"
— Що ско́їлося?
— Що ста́лося з Атосом?
— Що ста́лося?
— Що сього́дні з Домонто́вичем на бо́жий суд става́в?
— Що там таке́?
"— Що ти верзе́ш, дурни́й?"
"— Що ти зроби́в, мерзо́тнику?"
— Що то за лю́ди?
"— Що це за лист, па́не Арамісе, яко́го ви нала́годилися чита́ти, а по́тім схова́ли?"
"— Що це таке́, мада́м?"
— Що це таке́? Ви вже від'їжджа́єте? Куди́? Як?
— Що я ба́чу?
"— Що, ні́я́ково?"
"— Що, па́не?"
"— Що? — верескну́в Мо́шко́, — ти би хоті́в іти́? А куди́ ж ти, ду́рню, пі́деш?"
— Що? Невже́ тата́ре?
— Щоб шука́ти за́хисту в нього?
"— Я віддаю́ вас герцоґу Б'юкенгемському, — я? Що ви ка́жете?"
— Я коха́ю вас? Я?
— Я оди́н із кра́щих?
"— Я пита́ю вас, що ста́лося з цим шля́хтичем?"
"— Я хоті́в зна́ти, чи були́ ви там сами́ та чи не заважа́в вам хто?"
"— Я? — згукну́в Д'Артаньян, — я? Леда́що, що ти ка́жеш?"
"— Я? А тобі́ що таке́, серде́нько? Хіба́ ж мені́ мо́жна?"
— Як Б'юкенгем?
— Як воно́ там?
"— Як ду́маєте ви, мілорде, загуби́ли ви їх, чи їх у вас укра́дено?"
— Як же се так?
— Як же ти ви́рвешся зві́дси?
— Як же ти заворо́жиш Гетьма́нщину?
"— Як же ти отмеш дівойку, не нароби́вши гвалту?"
— Як же то зро́биш?
— Як же це зроби́ти?
— Як же це так? Хіба́ ко́мпасом?
— Як звуть її ді́вера?
— Як її прі́звище?
— Як їх узива́ють?
— Як ма́єш доказа́ти? Хіба́ ж я зна́ю?
"— Як са́ме, Мускето́не?"
— Як се? Ти одступа́єшся од бра́нки?
"— Як ста́лось, що ти втру́тився в цю спра́ву?"
— Як ти ду́маєш? Чия́ ві́зьме?
— Як то вмира́ти? За що вмира́ти? Пощо́ на пні вмира́ти?
— Як то за мої́ чіпці́?
— Як то ні?
— Як то тепе́р во́льний? А пе́рше ж хіба́ був нево́льний?
— Як то? Не тя́миш Киценьки? І не зна́єш моє́ї істо́рії?
— Як упізна́в? Хіба́ ти вже ба́чила коли́сь цього́ чолові́ка?
— Як це ста́лося?
— Як я мо́жу вгада́ти?
— Як яки́йсь лаке́й або́ візни́к?
"— Як, я вже приї́хав, а пан?"
"— Як! Вам невідо́мі на́міри ло́рда Вінтера, що́до мене́?"
— Як! За що се?
— Як! Отсе́ у Січ би то?
"— Як? — скри́кнула Мари́на, — бра́нці з Украї́ни?"
— Як? Він зроби́в вам честь спини́тися тут?
— Як? Вста́ти з лі́жка йому заважа́є ра́на?
— Як? Мої́ полко́вники перейшли́ до Іванце́вого бо́ку?
— Як? Що ви хо́чете сказа́ти?
— Як? Ясновельмо́жний пан ки́дає вже нас?
— Яке́ призна́ння?
— Яки́й нака́з?
— Яки́й чолові́к?
"— Яки́й, скажі́ть?"
— Яки́м ро́бом?
— Яки́м чи́ном?
— Які́ бу́дуть розпоря́дження ва́шої еміне́нції?
— Які́ ж у вас заробі́тки?
— Які́ са́ме?
— Яко́ї ро́ти?
— Я́ку́ там новину́?
"— Якщо́ це пра́вда, то яки́х же за́ходів ми вживемо́?"
А бага́то вам тре́ба на коня́?
А бідола́ха Сомко! Що то він тепе́р?
"А в тебе́, Грі́мо, все нала́годжено?"
А ви теж же́ртва зра́ди?
А ви що роби́тимете?
А він що мені́ мо́же зроби́ти?
А де я вас знайду́?
А мо́же ви́слати напро́тив вас фі́ру?
А мо́же це йому верзе́ться?
"А мо́же, бре́ше, бре́ше він?"
"А не пока́жете нам, куди́ тут переї́хати?"
А по чому́ чіпчики продаєте́?
"А призна́йтеся, за кого ви прийняли́ мене́, поба́чивши впе́рше?"
"А тепе́р, по троьх ро́ка́х розлу́ки, що ска́жеш?"
"А тепе́р, юна́че, по щи́рості, як стоя́ла спра́ва?"
"А ти, Портосе?"
А хіба́ ви її зна́єте?
"А чи мо́жна зна́ти, куди́ ми ї́демо?"
А чому́ б їй цього́ не зроби́ти?
А що бак Черева́нь?
А що ж би мені́ роби́ти?
А що ж ста́лося у вас по моє́му відхо́ді?
"А що ж, Аста́рочко, як до того́ ста́виться хан? Не чу́ла?"
А що са́ме вам од мене́ тре́ба?
А як же па́ні Шрам махне́ за Дніпро́?
"А як же ти мо́жеш зроби́ти, щоб хан не був мені́ оги́дливий?"
"А як на твою́ ду́мку, впізна́в він тебе́?"
"А, проте́, чому́ ж не йдуть ці волоцю́ги?"
Але́ ва́ша ясновельможність даєте́ мені́ наві́ски без скри́ньки?
Але́ де вона́?
"Але́ коли́ ви коха́єте мене́, як ка́жете, то невже́ж ані́ тро́хи не боїте́сь за мене́?"
Але́ хто пи́ше?
Але́ че́рез що ця невпе́вненість?
"Але́ що ж вони́ хо́тять зроби́ти з не́ю, серде́шною? Чи поба́чу я її коли́?"
Але́ як ви опини́лися тут?
Але́ як пощасти́ло вам втекти́?
"Але́ як це зроби́ти, як їх діста́ти?"
"Бажа́в би я зна́ти, як воно́ скі́нчиться?"
"Бо́же мій! Невже́ж, па́не, ви все ще коха́єте цю жі́нку?"
В Армантьєрі? Що це таке́?
"Вам, ма́бу́ть, за́вжди́ тре́ба гра́ти в яку́сь гру?"
Ва́ша ми́лість гово́рить про па́на Портоса?
Ви зна́єте Іванця́?
"Ви ка́жете, ми виряжаємось?"
"Ви тут сами́, Атосе?"
"Ви чу́ли вже за нього, пра́вда ж, мій дру́же?"
Ви чу́ли про не́ї?
"Ви, ка́жете, приї́хали, щоб поба́чити мене́?"
"Від кого дізна́лися ви, що ва́шу жі́нку вкра́дено?"
Він у себе́?
Вона́ зна́є вас?
"Вона́ нава́жилася запита́ти їх, де Фелтон?"
Га? Що ви ска́жете?
Де вона́ тепе́р?
"Де це той Стене́й, Атосе?"
Дзво́ник у передпоко́ю! В цю по́ру?
"З вами, Атосе, таке́ трапля́лося?"
"З вами, безсумні́вно, ва́ші това́риші, пани́ Портос і Араміс?"
"Здає́ться ви ді́йсно Макси́мів ба́тько, то що са́ме ви хо́чете?"
"Зна́єте що, мо́же ви́п'єте ще скля́нку пи́ва?"
І ви ї́дете до По́ртсмуту?
Іва́сь ма́бу́ть спить уже́?
"Кажі́ть, подо́балася вам, чи ні?"
Ма́єте переда́ти мені́ щось?
"Міле́ді, каза́ли ви, біля́ва?"
"Мориму́ха Опана́с, тя́миш?"
На чому́ ми спини́лися?
"Назза мі́ста не мо́же скомпрометува́ти, чи не так?"
Не бої́ться соба́к?
"Невже́ вас світ не ціка́вить бі́льше? Чи зна́єте ви, що чолові́к мій поме́р?"
Невже́ ж не ста́немо ми як оди́н за во́лю Украї́ни?
Невже́ж в примо́рському мі́сті нема́є ри́би?
Невже́ж так бу́де й сього́дні?
Невже́ж це нова́ по́мста ціє́ї жі́нки?
"Неві́стко, з яко́ї причи́ни поме́р мій брат?"
"Ну, а бу́деш міг з оци́м калі́кою зібра́тися?"
"Ну, а Васю́та ж? І той поклони́всь Іванце́ві?"
"Ну, а ви як, лю́бий Д'Артаньяне?"
"Ну, а ви, дороги́й Д'Артаньяне, як себе́ ма́єте?"
"Ну, а чіпці́ гото́ві?"
"Ну, про́сто так, як ме́ду полиза́ти! Ти ж не забу́в цього́, Вовкуне?"
"Ну, як тобі́ здає́ться?"
"О, я неща́сний, яки́й же я неща́сний?"
"Одна́к скажи́ мені́ щи́ро, неха́й би хто, а ти вже чого́ йдеш про́тив Сомка?"
"Ой па́не, як же ви тепе́р гада́єте, що зо мно́ю бу́де?"
Підхо́дить? Зго́да? Зго́джуєтесь?
"Помірку́й, чи не вчини́в би так са́мо й ти, коли́ б вороги́ обсі́ли твою́ зе́млю?"
Свої́м́́́ ті́лом комарі́в годува́ти?
Скі́льки вам тре́ба?
"Супроти́в кого се ти заложи́в таки́й та́бор? Здає́ться ж, ти́хо на Вкраї́ні?"
Та в вас тут чима́ло таки́ назбира́лось? Га?
Та проте́ що ж це за поя́ва?
"Та чи й є що тако́го, щоб тобі́ було́ потрі́бне?"
"Та яки́м чи́ном, Мускетоне, цей ко́ник опини́вся в твої́х рука́х?"
Так ва́ша ду́мка?
"Так ви ка́жете, ці ґварді́йці зачепи́ли мушкете́рів?"
Так отес ти так не брага́єшся з запоро́жцями?
"Ти ду́маєш, він впізна́в тебе́, Ке́ті́?"
"Ти ж перека́зував, що я чека́ю на них?"
"Ті́льки біда́, що ма́ло продаємо́, то й на яко́го чо́рта їх і роби́ти так мно́го?"
То хіба́ж ні?
"Трі́є царі́, де ви йдете́?"
"Тямиш це все, Массіно мій?"
Хіба́ ви ма́єте що про́ти нього?
"Хіба́ ви не каза́ли мені́, що це ваш роди́нний пе́рстень?"
Хіба́ ж ви не пам'ята́єте?
Хіба́ ж вони́ мо́жуть іна́кше?
"Хіба́ ж я тому́ ви́нна, що і́нший за шість неділь упо́рався зо мно́ю кра́ще?"
Хіба́ з того́ помо́жеться?
Хіба́ ми не слу́ги їх величностей?
"Хіба́ не ви́дно відра́зу, що ми шляхе́тні лю́ди, а не фалшивники грошей?"
Хіба́ не чув ти поголо́ски про чо́рну ра́ду?
"Хіба́ ти не ба́чиш, що мені́ немо́жна га́яти ча́су?"
Хіба́ це не ви́конано?
Хіба́ я тя́млю на ко́нях або́ на збру́ї?
Хо́чеш ї́хати зі мно́ю?
Хто ва́ші сусі́ди? Та чи є вони́ у вас?
"Хто зна́є, ти мо́же наді́явся, що я й во́рога свого́ рятува́тиму?"
"Хто зна́є, чи не задово́лю я ва́шу ціка́вість, коли́ не бу́ду зв'я́зана сло́вом?"
Хто такі́ ці добро́дії?
Хто це сказа́в цю сенте́нцію?
Це ва́ше прі́звище?
Чи ви ба́чили її коли́сь розлюто́ваною?
Чи до́вго ти чека́в?
"Чи ж не так, Ча́рлі?"
Чи ж не так?
"Чи ж слід дивува́тись, що вона́ нена́видить усе́ чолові́че ко́дло?"
Чи зна́ли ви про це?
Чи ма́єте які́ запита́ння?
Чи мо́жу я зві́ритись на вас?
"Чи мо́жу я зда́тись на вас, як помічника́?"
Чи не бу́дете ви па́ні Шпакова Олекса́ндра Плато́нівна?
Чи не віддали́сь ви утрете́ за протеста́нта?
Чи не гні́вається мій воло́да́р на свою́ мале́ньку дружи́ну?
Чи не збира́ється па́ні Бонасьє відві́дати сього́дні ввечорі подру́жню госпо́ду?
"Чи не зна́єте ви, про яке́ попере́дження тут мо́виться мо́ва?"
Чи не обля́шила й тебе́ твоя́ княги́ня?
Чи не пра́вда?
"Чи не так, па́не Бонасьє?"
Чи не тре́ба захопи́ти чого́сь з собо́ю?
Чи нема́ в кого сірничкі́в?
"Чи пам'ята́єте ви до́бре, що я каза́в вам, па́ні?"
Чи пого́джуєтесь ви на це?
Чи ска́жете ви мені́ проща́й?
Чи так я говорю́?
Чи ти й до́сі ще но́сишся з ними?
Чи тя́миш мене́?
"Чи це знак, що я старі́юся, чи мо́же щось і́нше?"
"Чіпці́, як зо́лото, а що мені́ з них?"
"Чого́ ви бажа́єте, капіта́не?"
Чого́ ви хо́чете? Чого́ бажа́єте?
"Чого́ він хо́че від нас? І як він смі́є говори́ти з тобо́ю так, як зі свої́м́́́ слуго́ю?"
Чого́ ж ти іще́ су́пишся?
Чу́єте ви це?
"Чу́єш, там щось дзюркотить?"
Що ви ска́жете на це?
Що ви там ба́чите?
Що ж воро́жка? Як ти ду́маєш?
Що ж мені́ ще звели́ш чини́ти?
"Що ж ти мо́вчки слу́хаєш, мов я тобі́ ка́зку кажу́?"
"Що ж ти одступаєш, на́че од лихо́го зі́лля?"
Що ж то був за Шрам таки́й і як се він був ра́зом піп і полко́вник?
Що ж тут ди́вного?
Що ж тут чини́ти?
"Що мені́ дасте́, як знайду́?"
Що ми вдвох роби́тимемо з одни́м коне́м?
Що ти мені́ на це ска́жеш?
"Що ти, ми́лий, ду́маєш гада́єш?"
Що то бу́де да́лі?
Що це зо мно́ю ді́ється?
Що це таке́? Телегра́ма?
"Я зна́ю твоє́ га́рне перо́, чи мо́жу на тебе́ чи́слити в тім ді́лі?"
Як ви гада́єте?
"Як же мо́жу я покоха́ти тебе́, во́рога моє́ї рі́дної землї?"
Як міг він дові́датися про її приї́зд та схопи́ти її? І на що він її затри́мує?
Як там живе́ш?
Як тобі́ здає́ться се ди́во?
Яке́ вам ді́ло до ціє́ї люди́ни?
Яко́го тобі́ чо́рта тра́тити лі́та між тим навісноголовим городови́м коза́цтвом?